КАБы бьют все больше и глубже. Как противодействовать наиболее эффективному российскому оружию — ВВС Украина
Управляемые авиабомбы (КАБы) за последний год стали одним из самых опасных инструментов России в войне против Украины. Сначала они били на короткие расстояния на линии фронта и вблизи нее, после усовершенствований под удар попали прифронтовые города, такие как Харьков и Сумы, а недавно россияне сумели достать даже до Запорожья. И эффективного противодействия им пока нет, пишет Сергей Морфинов, ВВС Україна.
by Николай Поддубный · NV | nv.ua | Радіо NV | Новини України | Аналітика | Відео | НВ | · ПодписатьсяNV публікує матеріал у межах інформаційного партнерства.
КАБи застосовують з 2023 року, відтоді вони стали одним з найефективніших і найпотужніших видів озброєнь. Росіяни почали переобладнувати «крилами» старі радянські авіабомби, яких дуже багато, що додало їм точності та дальності застосування. А також — зробило можливим запускати їх з відстані у 20−60 км до цілі.
Росіяни руйнують КАБами українські «опорники» та знищують всі будівлі, де можна тримати оборону, що дозволяє російській піхоті просуватися на Донбасі. Крім того, російська авіація все масованіше б'є керованими авіабомбами, а не цінними ракетами, по прифронтових і прикордонних містах, як то Харків, Суми, Херсон, а віднедавна — і Запоріжжя.
Секрет успіху КАБів у тому, що їхні носії, якими переважно є фронтові бомбардувальники Су-34, можуть запускати бомби, не входячи у зону дії українського ППО. А брак влучності компенсується великою потужністю цих боєприпасів.
Збивати КАБи теоретично можливо, але реально це можуть робити лише окремі системи ППО, а знищити всі випущені росіянами авіабомби, яких за день може бути по кілька десятків чи сотень, фізично неможливо.
Враховуючи значний запас та різну номенклатуру плануючих бомб, а також достатній авіапарк Су-34 у російській армії, «проламування» української оборони КАБами і терор прикордоння може тривати фактично нескінченно.
Як цьому протистояти і як це пов’язано зі швидкістю та якістю західних поставок зброї Україні?
Як застосовують КАБи
«Від КАБу ти не сховаєшся. Ти нічого не зможеш зробити. Коли падає десь недалеко, то відчуття, ніби пірнаєш на глибину — дуже тисне на вуха», — розповідає BBC Україна головний сержант взводу однієї з бригад морської піхоти ЗСУ з позивним Поляк.
Схожі враження від зустрічі з російськими авіабомбами описує його товариш, навідник мінометного розрахунку Джері.
«Бʼють зазвичай КАБ-500. Коли вона летить, то звук, ніби щось розрізає повітря, шелестить. Якось о п’ятій ранку влучила в будівлю за 200 метрів від нас. На секунду всіх підкинуло разом з ліжками, і у підвалі стало так багато пилу, що не було чим дихати, витягнутої руки не було видно», — пригадує він.
Валерій Романенко, авіаексперт з Державного музею авіації, у розмові з BBC Україна відзначає, що масове застосування КАБів зараз є фактично єдиним ефективним способом просування російських наземних військ.
«Передові спостерігачі росіян мають біноклі з лазерним далекоміром і можливістю одразу передавати координати цілей. Вони виявляють український опорний пункт, міряють відстань, прив’язуються до цифрової карти місцевості і передають ці дані авіації. А там програмують точку влучання керованих бомб», — розповідає він.
Після того, як по позиціях прилітає кілька 500-кілограмових бомб, російська піхота йде на штурм. Якщо українським бійцям вдається відбитися, все повторюється.
З 2023 року росіяни змогли суттєво збільшити свій арсенал керованих авіабомб — очільник ГУР Кирило Буданов нещодавно розповідав, що виробництво КАБів у Росії виросло в кілька разів.
Про відчутне зростання кількості КАБів на фронті говорить ще один морпіх, з яким поспілкувалися ВВС Україна, старший офіцер батареї з позивним Борцуха.
«Якщо раніше на одну ціль росіяни використовували один-два КАБи, то зараз — по три-чотири», — каже він.
«Найбільше від КАБів страждають населені пункти на лінії зіткнення, а особливо — великі будівлі, де, ймовірно, є підвали. Поки що це найгірше, що ми зустрічали на війні», — додає морпіх.
Утім, від керованих авіабомб страждають і українські міста в близькому тилу — 22 вересня КАБи вдарили по Запоріжжю. Це сталося вперше і викликало припущення, що по місту прилетіли модернізовані авіабомби.
Які є класи КАБів
Валерій Романенко виділяє чотири класи плануючих керованих авіабомб.
Перший і найдешевший варіант — ФАБи, фугасні авіаційні бомби, з встановленими на них універсальними модулями планерування й корекції польоту (УМПК).
Існує кілька типів цих блоків: від найпростіших, які просто утримують напрямок планерування, до більш складних, обладнаних блоками Комета-М для захисту від порушення супутникового сигналу засобами РЕБ.
Найчастіше УМПК установлюють на ФАБ-500 (500-кілограмові), утім, пристосовують модулі також і до ФАБ-250, ФАБ-1500 і навіть до тритонних ФАБ-3000.
Найпримітивніші КАБи з механічним модулем УМПК можуть летіти на 15−20 км, тоді як більш досконалі — на 50−60 км.
Другий клас КАБів — власне планеруючі бомби УПАБ (російською: «управляемая планирующая авиабомба»). Їх одразу виробляють для того, щоб вони планерували, без додаткових модулів.
Залежно від ваги є УПАБ-500 і УПАБ-1500Б з дальністю польоту до 40−50 км.
Третій клас керованих авіабомб, за словами Валерія Романенка, — планеруючі бомби Гром-Е1 та Гром-Е2.
Гром-Е1 — це своєрідний гібрид бомби та ракети Х-38, він має реактивний двигун. Тоді як Гром-Е2 — без двигуна, але з додатковою бойовою частиною.
Нарешті четвертий клас російських КАБів — «уніфіковані міжвидові планеруючі боєприпаси» УМПБ Д-30. Ці бомби також мають двигун, що дозволяє їм летіти на довшу відстань.
«Добре, що цих виробів не так багато, як ФАБ-500+УМПК, і заряд у них менший», — пише військовий зв’язківець та спеціаліст з РЕБ Сергій (Флеш) Бескрестнов.
Після одного з ударів по Харкову Defense Express вирахували, що авіабомби модифікації УМПБ Д-30СН можуть летіти на 90 км.
Дальність залежить також від швидкості та висоти, з якої скидають КАБи.
«Зазвичай Су-34 розганяються до надзвукової швидкості і підіймаються на висоту 12−14 км, звідки пускають бомби», — каже Валерій Романенко.
З огляду на описані параметри удар КАБами по Запоріжжю, розташованому приблизно за 30 км від лінії фронту, навряд чи можна вважати чимось винятковим.
Носії КАБів часто скидають їх за 15−20 км від лінії фронту, й удар по Запоріжжю міг бути завданий із загальної відстані 40−50 км або й далі.
«На таких висотах і відстанях від міста дістати Су-34 можуть лише системи С-300, SAMP/T та Patriot. Інші комплекси, такі як Бук, NASAMS, IRIS-T, так далеко і високо вже не зіб'ють», — відзначає Валерій Романенко.
Російські воєнкори згодом почали поширювати інформацію, що удар по Запоріжжю був завданий саме бомбами УПМБ Д-30СН.
Чи можна збивати КАБи
В теорії можна збивати самі авіабомби — на це здатні ті ж Patriot, які протистоять балістиці.
Але в умовах російсько-української війни це навряд чи реально — в України надто мало таких комплексів, тримати їх біля фронту надто ризиковано, а кількість та особливо вартість відповідних ракет ніяк не співмірна з КАБами.
«Один Су-34 несе чотири КАБи. А за день росіяни іноді скидають по 250 бомб. Яка країна здатна на день випускати 250 зенітних ракет?» — запитує Валерій Романенко.
Є ще доволі екзотичні варіанти з використанням проти авіабомб швидкострільних зенітних комплексів, на зразок Skynex з 35-мм автоматичною гарматою Oerlikon Mk3.
Але це комплекси малого радіуса дії (тобто, потрібно, щоб КАБ летів прямо на них або десь поруч). Та й цих комплексів у ЗСУ лише кілька одиниць.
Крім того, навряд чи вони довго «проживуть» біля лінії фронту в умовах активної розвідки росіян та прильотів Іскандерів.
Певний результат безпосередньо проти керованих авіабомб може дати застосування потужних засобів РЕБу, які відхилятимуть КАБи від цілі.
Однак e таких випадках бомби все одно кудись впадуть, тож навряд чи це гарний варіант для прифронтових міст. А наявність в модулях УМПК згаданих антен Комета-М свідчить, що російські інженери будуть і надалі шукати всі можливі способи протидії РЕБу — як і у випадку безпілотників, ці «перегони озброєнь» будуть продовжуватися й універсального рішення немає.
Чим боротися: Patriot та F-16
Оптимальною протидією КАБам є знищення їх носіїв.
Наприклад, у лютому 2024 року росіяни за два тижні втратили одразу десять Су-34, які активно бомбили українські позиції на Донбасі і наближалися до фронту.
Тоді припускали, що це вдалося завдяки використанню систем Patriot ближче до лінії зіткнення.
Однак такі «засідки ППО» та «блукаючий Patriot» — дуже ризиковані дії, і кожна втрата чи навіть пошкодження цих комплексів є дуже болючою для України. Принаймні кілька пускових установок тоді ЗСУ могли втратити.
Що не означає, що українська армія має зовсім відмовитися від цього способу протидії загрозі КАБів. Це скоріше означає, що Україна потребує більше Петріотів та ракет до них, щоб мати достатньо можливостей не лише прикривати свої міста від балістики, а й ловити носіїв КАБів у прифронтових зонах.
Багато сподівань щодо боротьби з носіями авіабомб покладається і на F-16.
Але тут є багато викликів та загроз.
Перш за все, цих винищувачів у України поки що надто мало.
«Має працювати мінімум пара F-16 — один буде намагатися збивати, а другий — прикривати його від ударів ворожими ракетами, системами ППО. А можливо — потрібно буде діяти і четвіркою», — розповідає Валерій Романенко.
«Потрібно дуже ретельно готувати такі операції. Потрібна величезна кількість розвідувальної інформації — про місцеперебування всіх типів ворожих комплексів ППО. Мова як про комплекси середньої дальності, так і про С-400, у яких перевірена дальність дії до 200 км», — додає він.
При цьому найкращі ракети, які може нести F-16, мають дальність 160 км — це AIM-120C-8 AMRAAM. Президент США Джо Байден анонсував передачу Україні сотень таких ракет протягом року.
Водночас російські винищувачі мають на своєму озброєнні далекобійніші ракети, що автоматично ставить F-16 у ризиковане становище.
Наприклад, Су-34 з КАБами можуть прикривати винищувачі Су-35 чи МіГ-31 з ракетами Р-37М, що мають дальність польоту до 300 км. А пуски вони можуть координувати з літаками ДРЛВ А-50.
Щоправда, і Україна зможе в майбутньому використовувати отримані від Швеції літаки радіолокаційного огляду та управління ASC 890, які здатні координувати F-16.
Тож питання знищення носіїв КАБів винищувачами F-16 — відкрите і залежить як від подальших постачань західних партнерів, так і від ретельного планування операцій українськими Повітряними силами та іншими підрозділами.
Непряма протидія та комплексний підхід
Можливості протидії російським керованим авіабомбам не вичерпуються знищенням літаків, що їх несуть.
Валерій Романенко перераховує інші варіанти: «Можна вражати аеродроми носіїв. Вражати заводи, які випускають цей вид зброї. Вражати склади всіх рівнів, де вони зберігаються. Нищити транспорт, яким їх перевозять».
«Можна не знайти пряму протидію КАБам, але виснажити росіян нищенням складів та іншими ударами по логістиці й інфраструктурі, що впливатиме на інтенсивність застосування», — пояснює авіаексперт.
Головне — діяти системно та проводити комбіновані операції.
Наприклад, завдавати ударів бетонобійними боєприпасами по злітно-посадкових смугах аеродромів, що виводитиме їх з ладу на кілька тижнів, протягом яких вдарити касетними ракетами ATACMS по складах цих же аеродромів.
Тому питання зменшення загроз від КАБів напряму залежить від дозволу Сполучених Штатів на удари вглиб території РФ, а також від постачань західних далекобійних озброєнь.
«Паралельно треба активно розробляти власні ракети, крилаті і балістичні, озброєння на зразок Паляниць та інші далекобійні засоби. Щоб це був пріоритет для держави», — наголошує Валерій Романенко.